МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ
МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС УРОКУ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
МЕТОДИ НАВЧАННЯ- це способи спільної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на розв'язання навчальних завдань.
ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ- це складова частина методу навчання, його деталь.
Методи навчання за джерелом знань поділяють на словесні, наочні і практичні.
НАОЧНІ МЕТОДИ навчання умовно можна поділити на дві групи:
Метод ілюстрацій полягає в показі ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, картин, карт, малюнків тощо.
Метод демонстрацій полягає в демонстрації приладів, дослідів, технічних пристроїв, кінофільмів, діафільмів.
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ навчання ґрунтуються на практичній діяльності учнів, формують практичні вміння і навички. До практичних методів належать вправи, лабораторні і практичні роботи.
Розрізняють такі СЛОВЕСНІ МЕТОДИ навчання: розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція і робота з книгою.
РОЗПОВІДЬ – усний виклад змісту навчального матеріалу, який не переривається запитаннями учнів
ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ:
• Містити лише достовірні, науково перевірені факти;
• Включати яскраві і переконливі приклади;
• Мати чітку логіку викладу;
• Бути емоційною;
• Викладатися простою і доступною мовою;
• Виражати особисту оцінку і ставлення вчителя до подій і фактів, які повідомляються
ПОЯСНЕННЯ – словесне тлумачення закономірностей, істотних властивостей об'єктів, понять і явищ, що вивчаються.
ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ:
• точне і чітке формулювання завдання;
• послідовне розкриття причинно-наслідкових зв'язків, аргументації і доказів;
• чітка логіка викладу;
• доречні порівняння, зіставлення, аналогії, приклади
БЕСІДА – діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом ретельно продуманих питань підводить учнів до розуміння нового матеріалу. В дидактиці виділяють такі види цього методу:
- евристична
- інформативна
- вступна
- закріплююча
- індивідуальна
- фронтальна
НАВЧАЛЬНА ДИСКУСІЯ – метод, що ґрунтується на обміні поглядами з певної проблеми.
ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ:
Цей метод доцільно використовувати тоді, коли учні характеризуються значним ступенем зрілості і самостійності мислення, уміють аргументувати, доводити і обґрунтовувати свою точку зору.
ЛЕКЦІЯ – монологічний спосіб викладу об'ємного теоретичного матеріалу.
Використовується, як правило, в старших класах і займає весь або майже весь урок.
Перевага полягає у можливості забезпечити завершеність і цілісність сприймання школярами навчального матеріалу з певної теми в його логічних взаємозв'язках. Ефективності лекції сприяє дотримання таких порад.
1. Завдання лекції. Лекція повинна бути присвячена одній темі. Потрібно повідомити учням основні завдання лекції.
2. Короткі неформальні лекції. Доцільніше використовувати міні-лекції (10-15 хвилин), які допускають обмін думками. Через десять хвилин увага учнів починає слабшати, і в цей момент необхідні заздалегідь сплановані прийоми підтримання уваги. Це можуть бути вербальні сигнали. Наприклад , голосові модуляцій, паузи, жарти; або візуальні, такі, як використання слайдів, реальних предметів.
3. Підготовка конспекту лекції. Конспект доцільно готувати у вигляді розповіді, а потім скоротити його до плану. Лекція читається за планом, а не за поширеним конспектом. При складанні лекції корисно застосовувати кольорові позначки з сигналами для самого вчителя, наприклад: перехід від однієї ідеї до іншої позначається символом „→”; у тому місці, де планується показ слайда чи інших візуальних засобів, ставиться позначка „АВ” (аудіовізуальні засоби); місце, де потрібно поставити запитання чи зупинитися, позначається міткою „?” чи „З”; місця для періодичного підведення підсумків „П”.
4. Репетиція лекції. Проведіть репетицію лекції. Якщо вона зайняла у вас 20 хвилин, відведіть для неї 30 хвилин на уроці. Плануйте лекцію так, щоб у ній були вступ, основна частина і висновки.
5. Темп. Темп лекції повинен бути помірним, але не одноманітним. Слід робити паузи, вербально (питання) і візуально перевіряти сприйняття учнів.
6. Зміст лекції. Матеріал лекції повинен підсилювати і доповнювати зміст підручника, а не повторювати його.
7. Тон голосу. Голос учителя не повинен бути монотонним чи підвищеним.
8. Мова учителя має бути зрозумілою учням. Якщо вживається новий термін, то його слід пояснити.
9. Використання прикладів. Включайте в лекцію ідеї і приклади, з якими учні вже знайомі. Зв’язок між тим, що вже відомо учням, і новим матеріалом підвищує ефективність лекції.
10. Використання візуального контакту з учнями. Це дає можливість контролювати увагу учнів, розуміння ними матеріалу, допомагає підтримувати взаємозв’язок з класом.
Лекція дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів, залучати їх до самостійних пошуків додаткової інформації для розв'язання проблемних навчально-пізнавальних завдань, проведення самостійних дослідів.
РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ – важливий метод навчання.
ДИДАКТИЧНІ ВИМОГИ:
1. Роботу з підручником слід ретельно планувати, використовуючи її як один з видів самостійної діяльності школярів, добирати для неї вдалі теми;
2. Діями учнів треба чітко керувати: вказувати, що читати, з якою метою, на які питання відповісти. Які завдання виконати після читання параграфу тощо.
3. Робота з підручником не повинна тривати весь урок, слід поєднувати її з іншими видами навчальної діяльності.
4. Не варто вимагати від учнів завчати напам’ять прочитане; потрібно вчити їх виділяти під час читання головну думку кожного абзаці, складати письмовий план прочитаного;
5. варто широко використовувати графічний матеріал підручника для самостійної роботи: проаналізувати малюнок, схему, графік.
6. Слід цілеспрямовано працювати із запитаннями, які подаються в кінці параграфа
За характером пізнавальної діяльності учнів виділяють п’ять методів навчання:
1) ПОЯСНЮВАЛЬНО-ІЛЮСТРАТИВНИЙ. Сутність цього методу полягає в тому, що вчитель, користуючись різними засобами, повідомляє спеціально підготовлену, систематизовану інформацію, а учні сприймають її, осмислюють і фіксують у пам’яті.
2) РЕПРОДУКТИВНИЙ МЕТОД. Учитель за допомогою завдань організовує відтворення учнями продемонстрованих їм способів діяльності. Він ставить завдання, виконуючи які, учні розв’язують подібні задачі, відмінюють дієслова за зразком, складають плани, повторюють хімічний дослід тощо.
Пояснювально-ілюстративний і репродуктивний методи забезпечують формування знань, навичок і умінь, але не гарантують розвитку творчих здібностей учнів.
3) ПРОБЛЕМНИЙ ВИКЛАД НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ. Вчитель ставить проблему і сам її розв’язує, демонструючи шлях наукового мислення і пошукової діяльності. Вчитель не лише повідомляє висновки науки, але й розкриває учням шлях їх відкриттів, демонструє зразок наукового пізнання.
4) ЧАСТКОВО-ПОШУКОВИЙ (ЕВРИСТИЧНИЙ) МЕТОД. Вчитель ставить проблемне завдання, планує етапи пошуку, розділяє проблемне завдання на під проблеми, які розв’язують учні, спрямовує пошуки учнів.
5) ДОСЛІДНИЦЬКИЙ МЕТОД. Сутність методу полягає в організації пошукової, творчої діяльності учнів, спрямованої на розв’язання нових для них проблем. Виконуючи завдання, теоретичні і практичні дослідження, вони осмислюють проблему, обґрунтовують гіпотези щодо її розв’язання, приходять до остаточного результату.
Таким чином, на уроці вивчення нових знань варто використовувати бесіди, лекції, дискусії, уявні подорожі чи екскурсії, відеоуроки, використовувати частково або повністю дослідницький метод, евристичний метод, проблемний виклад нового матеріалу тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар